Хлопчик із Бухенвальду
Коли у травні 1945 року американські солдати звільняли концентраційний табір Бухенвальд, у якому загинуло понад 60 000 чоловік, вони не могли повірити своїм очам. Поряд із дорослими в’язнями їх вийшли зустрічати кілька сотень хлопчиків 11–14 років.
Серед них був і Ромек Вайсман, який залишився через війну сиротою. Психіатри, які обстежили дітей, боялися, що їм ніколи не вдасться повернутися до повноцінного життя, настільки скаліченими та дикими вони були.
Через багато років Ромек розповідає свою історію: про жах війни, про важку працю в ув’язненні, і про те, що допомагало йому не здаватися. Його книга показує: кінець війни це ще не кінець випробувань.
Пройшовши крізь пекло на землі, найскладніше — це впоратися зі втратою всієї родини, знайти у своєму серці любов і силу до того, щоб жити далі