“Не дай мне упасть”
Кейсі поїхала до Нового Орлеану, вважаючи, що переїзд допоможе їй забути свою втрату. Там вона продовжувала співати, поділяючись своїм горем із публікою. Але спогади не залишали змучену душу, а лише продовжували приносити страждання, розпалюючи біль у серці.
З появою Тедді у житті героїні з’явилася надія, і на пустельних руїнах почало знову зароджуватися життя.