І луна летить горами
Роман перенесе нас у далекий 1952 рік, де на перших сторінках нам описується чудова нічна пустеля з трьома мандрівниками – дорослим та двома дітьми.
Цей дорослий – їхній батько. Він розповідає про старовинну афганську історію своїм дітям. А попереду – на них чекає ще шлях у Кабул… Діти, Парі та Абдула, уважно слухають притчу, про хлопчика, якого вкрав страшний дев і тепер цій дитині загрожує найгірша доля на світі. На жаль, навіть у притчах не завжди все чергується з поганого на добре.
Настає світанок і батько з дітьми продовжують свій шлях до Кабулу. Можливо, це останній день, коли вони бачаться всі разом, адже тепер вони розлучаються, цей день став розвилкою їхніх доль. Розлука брата з сестрою починають нові низки історій, що сплітаються між собою.