Він заприсягся ніколи не закохуватися. Вона подарувала йому шанс дотягнутися до зірок.
Я закохалася у Коннора. В його вірші, в його слова, які проникають мені в саме серце, в його прекрасну душу. Він розуміє мене так, наче читає думки. І я не можу та й не хочу боротися зі своїми почуттями. Але якщо я люблю Коннора, то чому мене як магнітом тягне до Вестона? Зарозумілому, похмурому, гострому на мову Вестону, чий крижаний погляд обпалює. Жоден із нас не може заперечувати тих іскор, що спалахнули між нами. Коли волею випадку Коннор і Вестон вирушають до армії, до гарячої точки, я розумію, що моє серце вони забрали з собою. Я мрію, щоб вони мали шанс повернутися з цього пекла неушкодженими.
Але що якщо кохання може врятувати лише одного з них? Чи можу я зробити такий вибір?
